Морфологічний розбір — це найчастіше завдання з української мови, у якому учні втрачають бали не через незнання, а через розпорошеність: забули вказати початкову форму, переплутали сталу й несталу ознаку, написали «іменник жіночого роду» там, де слово середнього. Щоб розбір складався впевнено, потрібно не зазубрювати десятки схем, а засвоїти одну логіку: будь-яке слово аналізуємо за трьома кроками — частина мови та початкова форма, граматичні ознаки (спочатку сталі, потім несталі), синтаксична роль у реченні.
Ця логіка працює однаково для всіх самостійних частин мови. Різняться лише набори ознак, які треба назвати. Нижче — універсальна схема, детальні розбори для кожної частини мови й типові помилки, які найчастіше трапляються у зошитах і контрольних роботах.
Що таке морфологічний розбір і чим він відрізняється від інших розборів
Морфологічний розбір — це аналіз слова як частини мови: ми описуємо його граматичні ознаки, а не будову й не звуковий склад. Саме тому його ще називають «розбір слова як частини мови» або «розбір за цифрою 3» — у шкільних роботах граматичні характеристики позначають саме так.
Щоб не плутати завдання, варто розрізняти чотири основні види розбору:
- фонетичний — звуки, букви, наголос, склади (мова: 2 склади, 4 звуки, 4 букви);
- морфемний (за складом слова) — префікс, корінь, суфікс, закінчення, основа (при-береж-н-ий);
- морфологічний — частина мови, початкова форма, сталі й несталі ознаки, синтаксична роль;
- синтаксичний — функція слова або речення в цілому.
Морфологія як розділ граматики вивчає слово з боку його граматичних значень: роду, числа, відмінка, способу, часу. Тому в морфологічному розборі ми відповідаємо на запитання «які граматичні властивості має це слово», а не «з яких частин воно складається». Змішання морфемного й морфологічного розборів — одна з найпоширеніших помилок: учень пише «корінь — ліс-» у графі, де треба вказати рід і відмінок.
Універсальна схема морфологічного розбору
Порядок розбору закріплений програмою і не залежить від того, яке саме слово вам дісталося. Схема складається з трьох пунктів:
- Частина мови і початкова форма. Називаємо частину мови, ставимо слово в початкову форму (вона у кожної частини мови своя) й уточнюємо, що означає слово: предмет, ознаку, дію, кількість тощо.
- Граматичні ознаки. Спочатку перелічуємо сталі (постійні) ознаки — ті, що не змінюються зі зміною форми слова, потім несталі (змінні).
- Синтаксична роль. Пояснюємо, з яким словом зв’язане розбираєме слово й яким членом речення воно є.
Ключове правило: всі ознаки визначаємо за словом у реченні, а не за початковою формою. Якщо в реченні стоїть книгою, то число й відмінок вказуємо для цієї форми — однина, орудний, хоча початкова форма книга — називний відмінок.
Як відрізнити сталі ознаки від несталих
Простий тест: уявіть слово в інших граматичних формах. Те, що залишилося незмінним, — стала ознака. Те, що змінилося, — нестала.
Візьмемо іменник дзеркало. У формах дзеркала, дзеркалом, дзеркалах змінюються число й відмінок — отже, це несталі ознаки. Але рід (середній), розряд (конкретний, неодушевлений) і група відмінювання (друга, тверда) залишаються тими самими в будь-якій формі — це сталі ознаки. Той самий тест для дієслова: у пише, писатиме, написав змінюються час і спосіб, а вид (доконаний чи недоконаний) та перехідність лишаються сталими.
Морфологічний розбір іменника
Іменник розбираємо за таким планом: початкова форма — називний відмінок однини; сталі ознаки — власна або загальна назва, істота або неістота, розряд, рід, група відмінювання; несталі — число й відмінок. Далі визначаємо синтаксичну роль.
Приклад. Речення: Хмари поволі пливли над річкою. Розбираємо слово річкою.
І. Іменник, позначає предмет; початкова форма — річка.
ІІ. Сталі ознаки: загальна назва, неістота, конкретний, жіночого роду, перша відмінювання, тверда група. Несталі: однина, орудний відмінок.
ІІІ. Є другорядним членом речення — обставиною місця (пливли де? — над річкою).
Найчастіші помилки в розборі іменників:
- плутають другу відмінювання з першою в чоловічому роді (день — друга відмінювання, хоча закінчення нульове);
- забувають про розряд (конкретний, абстрактний, речовинний, збірний) — а це обов’язкова стала ознака;
- сильні форми з діти, люди помилково відносять до жіночого чи чоловічого роду — ці слова спільного застосування множини й роду не мають.
Морфологічний розбір прикметника
Початкова форма прикметника — називний відмінок однини чоловічого роду. Сталі ознаки: розряд (якісний, відносний, присвійний) і розряд за значенням. Несталі: рід (лише в однині), число, відмінок. Для якісних прикметників додають ще одну сталу пару ознак — ступінь порівняння, якщо він є, та повну чи коротку форму, хоча в сучасній українській короткі форми майже не вживаються.
Приклад. Речення: Біля стежки цвіли запашні трави. Розбираємо запашні.
І. Прикметник, позначає ознаку предмета; початкова форма — запашний.
ІІ. Сталі: якісний. Несталі: множина, називний відмінок (рід у множині не визначається).
ІІІ. Є означенням (трави які? — запашні).
Типова помилка — вказувати рід прикметника у множині. У формах запашні, високі, сині рід граматично не виражений, тому правильна відповідь: «рід не визначається». Ще одна помилка — вважати прикметники на -ів, -ин (мамин, дідів) якісними; насправді це присвійні прикметники, і їхній розряд — стала ознака, яку не можна змінити.
Морфологічний розбір числівника
Числівник розбирають рідше, але саме тут помиляються найчастіше, бо ознаки мінімальні, а порядок незвичний. Початкова форма — називний відмінок (для один — однина чоловічого роду). Сталі ознаки: розряд за значенням (кількісний, порядковий) і розряд за будовою (простий, складний, складений). Несталі: відмінок; для один і порядкових — також рід і число.
Приклад. Речення: Учнів поділили на п’ять груп. Слово п’ять: числівник, позначає кількість; початкова форма — п’ять; кількісний, простий; відмінок — знахідний; синтаксично — частина іменника-числівникового сполучення, разом із груп виконує роль додатка.
Зверніть увагу: порядкові числівники (другий, п’ятий, двадцятий) змінюються як прикметники й мають рід, число та відмінок, тоді як кількісні (два, три, сорок) — лише відмінок.
Морфологічний розбір займенника
Займенник — найважча частина мови для розбору, бо його початкова форма часто збігається з формою в реченні, а розрядів багато. Початкова форма — називний відмінок (для присвійних — однина чоловічого роду). Сталі ознаки: розряд (особовий, зворотний, присвійний, указівний, питальний, відносний, означальний, неозначений, заперечний). Несталі: рід, число, відмінок — залежно від розряду; для особових займенників 1-ї та 2-ї особи ще вказують особу як сталу ознаку.
Приклад. Речення: Ніхто не забув про нашу домовленість. Слово ніхто: займенник, указує на предмет узагальнено; початкова форма — ніхто; розряд — заперечний; не відмінюється (у формі нікого, нікому — відмінок змінюється); у реченні — підмет.
Найгірша помилка — плутати займенник з прикметником. У реченні Моя книга лежить на столі слово моя — присвійний займенник, хоча змінюється за прикметниковим зразком. Орієнтир — питання й значення: займенник указує, але не називає ознаку безпосередньо.
Морфологічний розбір дієслова
Дієслово має найдовший список ознак, тому схему варто тримати перед очима, доки вона не запам’ятається. Початкова форма — інфінітив (читати, берегти). Сталі ознаки: вид (доконаний чи недоконаний), перехідність, дієвідмінювання (для персональних форм). Несталі: спосіб (дійсний, умовний, наказовий), час (лише в дійсному способі), особа (у теперішньому й майбутньому часі), число, рід (у минулому часі однини).
Приклад. Речення: Хлопець прочитав цікаву повість. Розбираємо прочитав.
І. Дієслово, позначає дію предмета; початкова форма — прочитати.
ІІ. Сталі: доконаний вид, перехідне, І дієвідмінювання. Несталі: дійсний спосіб, минулий час, однина, чоловічий рід.
ІІІ. Є присудком (хлопець що зробив? — прочитав).
На що звернути увагу:
- вид визначаємо за питанням до інфінітива: що робити? — недоконаний, що зробити? — доконаний;
- умовний спосіб упізнаємо за часткою би/б (прочитав би), наказовий — за формами на -й, -іть, -імо (читай, читаймо);
- дієприкметники й дієприслівники розбирають за власними схемами, а не як звичайні дієслова.
Таблиця нижче допомагає швидко згадати, які ознаки в яких формах дієслова визначаються:
| Форма дієслова | Які несталі ознаки вказуємо | Приклад |
|---|---|---|
| Теперішній і майбутній час | особа, число | читає — 3 особа, однина |
| Минулий час, однина | рід, число | читала — жіночий рід, однина |
| Минулий час, множина | число (рід не визначається) | читали — множина |
| Умовний спосіб | рід і число (однина) або число (множина) | читав би — чоловічий рід, однина |
| Наказовий спосіб | особа, число | читайте — 2 особа, множина |
Морфологічний розбір прислівника, дієприслівника та службових частин мови
Прислівник — найпростіший для розбору самостійна частина мови, бо він не змінюється. Схема: частина мови, позначає ознаку дії чи іншої ознаки; сталі ознаки — розряд за значенням (місця, часу, способу дії, міри та ступеня, причини, мети); несталих ознак немає; синтаксична роль — найчастіше обставина. Приклад: Учні прийшли вчора. Слово вчора — прислівник часу, незмінний, виступає обставиною часу.
Дієприслівник поєднує ознаки дієслова й прислівника: початкової форми немає; сталі ознаки — вид і час (недоконаний вид відповідає теперішньому часові: читаючи; доконаний — минулому: прочитавши); незмінний; у реченні — обставина. Помилково вважати прочитавши формою минулого часу дієслова: суфікс -ши — маркер саме дієприслівника.
Службові частини мови (прийменник, сполучник, частка) і вигук розбирають за скороченою схемою: частина мови, її розряд (для прийменника — похідний чи непохідний, для сполучника — сурядний чи підрядний), синтаксична функція. Граматичних ознак вони не мають, тому пункт ІІ зводиться до одного рядка: «незмінне слово, граматичних форм не має».
Зведена таблиця ознак за частинами мови
| Частина мови | Початкова форма | Сталі ознаки | Несталі ознаки |
|---|---|---|---|
| Іменник | називний відмінок однини | власна/загальна назва, істота/неістота, розряд, рід, відмінювання, група | число, відмінок |
| Прикметник | називний відмінок однини чоловічого роду | розряд | рід (в однині), число, відмінок |
| Числівник | називний відмінок | розряд за значенням, розряд за будовою | відмінок; для один — рід і число |
| Займенник | називний відмінок | розряд; особа (для особових) | рід, число, відмінок (залежно від розряду) |
| Дієслово | інфінітив | вид, перехідність, дієвідмінювання | спосіб, час, особа, число, рід |
| Прислівник | збігається з формою слова | розряд за значенням | немає |
Типові помилки та алгоритм самоперевірки
Окремі помилки повторюються з року в рік, і більшість із них легко виловити, якщо знати, де саме шукати:
- ознаки визначені за початковою формою, а не за формою в реченні (лісом описаний як називний відмінок);
- сталі й несталі ознаки переплутані між собою (наприклад, рід іменника записаний у несталі);
- рід вказаний у множині (сині небеса — «сині жіночого роду» — помилка);
- займенник прийнятий за прикметник або прислівник;
- дієслово минулого часу множини отримало рід (читали — «чоловічого роду» — помилка);
- синтаксична роль пропущена або визначена без прив’язки до конкретного слова.
Перед тим як здати роботу, пройдіться коротким алгоритмом:
- Підкресліть слово в реченні й поставте до нього питання від слова, від якого воно залежить.
- Запишіть частину мови й початкову форму — перевірте, чи збігається вона зі словниковою.
- Розділіть ознаки на сталі та несталі: застосуйте тест «чи змінюється це в інших формах слова».
- Несталі ознаки визначте виключно за формою в реченні.
- Назвіть член речення й перевірте його питанням.
Головне правило всього розбору: граматичні ознаки слова існують лише в контексті, тому починати аналіз треба з речення, а не зі словникової форми.
Поширені запитання про морфологічний розбір
Чим морфологічний розбір відрізняється від розбору за складом слова?
Розбір за складом (морфемний) аналізує будову слова: присадкуватий — префікс при-, корінь -сад-, суфікси -куват-, -ий. Морфологічний розбір аналізує граматичні властивості: це прикметник, якісний, однина, чоловічий рід, називний відмінок. Одне слово можна розібрати обома способами, але пункти розбору не перетинаються.
Чи потрібно вказувати відмінювання іменника під час розбору?
Так, відмінювання (перша, друга, третя, четверта) і група (тверда, м’яка, мішана) — обов’язкові сталі ознаки іменника в шкільному розборі. Їх визначають за початковою формою: земля — перша відмінювання, м’яка група; село — друга, тверда.
Як розбирати слова, які не відмінюються?
Невідмінювані іменники (пальто, метро, кофей) мають фіксовані сталі ознаки, а число й відмінок визначають за контекстом і узгодженням: тепле пальто висить — однина, називний відмінок (про це свідчать форма прикметника й синтаксична роль підмета). Самі вони форми не змінюють, але граматичне значення в реченні мають.
Чи можна робити морфологічний розбір службових частин мови?
Так, але за скороченою схемою: частина мови, розряд (для прийменника і сполучника), незмінність, синтаксична функція. Пункт із граматичними ознаками опускають, бо в службових слів їх немає.
