Що таке дієприслівник і чим він відрізняється від інших частин мови
Речення «Вона читала, посміхаючись» містить дві дії одночасно: читала і посміхалась. Перша дія головна, друга — супровідна, і саме для такої супровідної дії українська мова має окрему форму — дієприслівник. Це незмінювана форма дієслова, яка називає додаткову дію, що її виконує той самий підмет, що й головну дію. На дієприслівник ставляться питання що роблячи? що зробивши?
Дієприслівник поєднує риси двох частин мови. Від дієслова він успадковує вид (доконаний чи недоконаний), докорінність (перехідність), керування відмінком і здатність мати при себе залежні слова. Від прислівника — незмінюваність і синтаксичну роль обставини. Саме тому його традиційно розглядають окремо від інших частин мови, хоч у шкільній програмі його вивчають одразу після дієприслівника й прислівника.
Ключова ознака, яку варто тримати в голові: додаткова дія обов’язково належить тому ж виконавцеві, що й головна. У реченні «Читаючи листа, мати всміхнулася» читає мати і всміхається мати — усе правильно. Якщо ж виконавці різні, конструкція стає помилковою, і до цього ми ще повернемося в розділі про типові помилки.
Як утворюються дієприслівники: суфікси й вид
Український правопис розрізняє дві групи дієприслівників за видом, і кожна має власні суфікси. Розуміння цього поділу допомагає не тільки впізнавати форму, а й правильно її утворювати.
Дієприслівники недоконаного виду означають дію, що триває одночасно з головною. Вони утворюються від основи теперішнього часу за допомогою суфіксів -ючи, -учи, -ачи, -ячи: читати — читаючи, йти — йдучи, співати — співаючи, кричати — кричачи. Такі форми відповідають на питання що роблячи?
Дієприслівники доконаного виду означають дію, яка завершилася до головної або безпосередньо їй передує. Вони утворюються від основи інфінітива за допомогою суфіксів -вши, -ши: прочитати — прочитавши, принести — принісши, прийти — прийшовши. Питання до них — що зробивши?
Кілька прикладів у контексті:
- Готуючи вечерю, він слухав подкаст. — додаткова дія триває паралельно з головною, тому недоконаний вид із суфіксом -ючи.
- Приготувавши вечерю, він сів відпочити. — додаткова дія завершена раніше, тому доконаний вид із суфіксом -вши.
- Вийшовши з дому, вона згадала про парасольку. — теж доконаний вид, чергування в основі інфінітива зберігається: вийти — вийшовши.
Окрема увага — формам від дієслів із суфіксом -ну-, що означає одноразову дію. Від крикнути утворюється крикнувши, від глянути — глянувши. Форма глянувши правильна, тоді як розмовні варіанти на зразок «глянши» нормою не передбачені.
Чим дієприслівник не є: межі з прислівником і дієсловом
Найчастіша плутанина виникає на межі дієприслівника й прислівника. Деякі слова за формою схожі на дієприслівники, але вже втратили дієслівне значення й відповідають на прислівникові питання як? коли?. Порівняйте: «Він стояв мовчки» і «Він говорив, мовчачи про головне». У першому реченні мовчки — прислівник, тобто просто «безмовно». У другому мовчачи — справжній дієприслівник, бо позначає додаткову дію й має при собі залежні слова.
Подібні перехідні випадки — сидячи, стоячи, лежачи, жартома, напрочуд, крадькома. Якщо слово можна замінити іншим прислівником без втрати змісту («він працював сидячи» → «він працював у сидячому положенні»), перед нами прислівник. Якщо ж слово означає реальну паралельну дію, яку можна розгорнути в повне речення («вона писала, сидячи біля вікна» → «вона сиділа біля вікна і писала»), це дієприслівник.
Друга межа — із формами дієслова. Дієприслівник не має особи, числа, роду й часу, тому не може бути присудком. У реченні «Хлопець біг, дихаючи на всі рівні» слово дихаючи не творить другої граматичної основи — це одна основа «хлопець біг» плюс обставина способу дії.
Коми з дієприслівником і дієприслівниковим зворотом
Основне пунктуаційне правило просте: дієприслівник і дієприслівниковий зворот завжди відокремлюються комами, незалежно від місця в реченні. Це одна з небагатьох пунктуаційних норм української мови без винятків щодо позиції.
Зворот на початку речення: Озирнувшись, він побачив старого друга. Зворот у середині: Він, озирнувшись, побачив старого друга. Зворот у кінці: Він говорив спокійно, обираючи кожне слово. У всіх трьох позиціях коми обов’язкові.
Якщо дієприслівникових зворотів кілька і вони однорідні, між ними ставиться сполучник і без коми перед ним, а весь ряд відокремлюється разом: Вона слухала, киваючи головою і посміхаючись. Якщо ж звороти повторюються зі сполучником і… і, кожен відокремлюється окремо.
Одинокий дієприслівник без залежних слів теж відокремлюється: Він відповів, усміхаючись. Виняток — слова, які за значенням уже стали прислівниками: він стояв мовчки, вона працювала сидячи, ми йшли повільно. Такі прислівники комами не відокремлюються, і це ще один аргумент на користь уміння відрізняти дві частини мови.
| Випадок | Правильно | Помилково | Пояснення |
|---|---|---|---|
| Зворот на початку речення | Закінчивши роботу, команда розійшлася. | Закінчивши роботу команда розійшлася. | Зворот відокремлюється комою в будь-якій позиції |
| Зворот у середині | Команда, закінчивши роботу, розійшлася. | Команда закінчивши роботу, розійшлася. | Потрібні дві коми, що закривають зворот з обох боків |
| Слова-прислівники | Він сидів мовчки. | Він сидів, мовчки. | Мовчки вже прислівник, кома не потрібна |
| Однорідні звороти з «і» | Слухала, киваючи і посміхаючись. | Слухала, киваючи, і посміхаючись. | Перед одиночним і між однорідними членами кома не ставиться |
| Різні виконавці дій | Коли я читав листа, у мене затремтіли руки. | Читаючи листа, у мене затремтіли руки. | Дієприслівник вимагає спільного виконавця обох дій |
Де вживається дієприслівник і коли його краще уникати
Дієприслівник — інструмент стислості. Замість двох речень «Він прочитав інструкцію і почав працювати» пишемо одне: Прочитавши інструкцію, він почав працювати. Текст стає динамічнішим, а логіка дій — прозорішою: читач одразу бачить, що головне, а що супровідне. Саме тому дієприслівники часті в художній прозі, публіцистиці, діловому мовленні.
Але є ситуації, коли дієприслівниковий зворот неможливий або небажаний. По-перше, у безособових реченнях, де немає граматичного підмета: «Читаючи книгу, мені стало сумно» — помилка, бо мені стало сумно — безособова конструкція. Правильний варіант: Коли я читав книгу, мені стало сумно або Читаючи книгу, я засумував.
По-друге, у реченнях із пасивною конструкцією: «Прочитавши роман, книга справила на мене враження» — хибне поєднання, бо читач і книга не можуть бути одним виконавцем. По-третє, варто уникати дієприслівника, коли додаткова дія стає важливішою за головну: у реченні «Він упав, вибігаючи на дорогу» логічний центр зміщений, і природніше звучить Вибігаючи на дорогу, він упав або два самостійні речення.
Корисна самоперевірка складається з трьох запитань:
- Чи є в реченні явний підмет — виконавець головної дії?
- Чи виконує цей самий підмет додаткову дію, названу дієприслівником?
- Чи відповідає вид дієприслівника відношенню дій у часі: одночасність — недоконаний вид, попередність — доконаний?
Якщо на всі три запитання відповідь «так», конструкція граматично безпечна.
Типові помилки та як їх виправити
Найпоширеніша помилка — «розрив виконавців», про який уже йшлося. Вона настільки часта, що її варто розібрати на парних прикладах.
Помилково: Гуляючи парком, мене зустрів сусід.
Правильно: Гуляючи парком, я зустрів сусіда.
У помилковому варіанті гуляє один, а зустрічає інший. Після виправлення обидві дії виконує я.
Друга помилка — плутанина суфіксів. Форми на -ючи, -вши, -ши закріплені за видами, і змішувати їх не можна: від зробити (доконаний вид) — зробивши, а не «робивши» у значенні завершеної дії; від робити (недоконаний) — роблячи.
Третя помилка — зайва кома біля слів-прислівників. Написання «вона слухала, затаївши дихання» правильне, бо затаївши дихання — справжній зворот із залежним словом. Але «він говорив, жартома» коми не потребує, бо жартома — давно прислівник.
Четверта — накопичення дієприслівників. Речення «Прокинувшись, вмившись, поснідавши, одягнувшись, він вийшов з дому» граматично коректне, але стилістично важке. Два-три звороти на абзац — природна межа для звичайного тексту.
Короткий алгоритм роботи з дієприслівником у власному тексті
Коли ви редагуєте речення з дієприслівниковим зворотом, пройдіть такий маршрут. Спочатку знайдіть граматичну основу й запитайте, хто виконує головну дію. Потім поставте те саме запитання до дієприслівника — відповіді мають збігтися. Далі перевірте вид: якщо дії одночасні, потрібен недоконаний вид із суфіксом -ючи (-учи, -ачи, -ячи), якщо додаткова дія передує головній — доконаний із -вши, -ши. Наприкінці розставте коми навколо звороту й переконайтеся, що слово насправді не є прислівником. Чотири кроки займають кілька секунд і позбавляють переважної більшості помилок, які виникають із цією частиною мови.
Поширені запитання
Чи відокремлюється одинокий дієприслівник без залежних слів?
Так, одинокий дієприслівник відокремлюється комою так само, як і зворот: Він пішов, не обертаючись. Виняток — лише слова, які перейшли в прислівники (мовчки, сидячи, жартома у значенні способу дії).
Чи можна вживати дієприслівник у безособовому реченні?
Ні. Безособове речення не має підмета, тому немає виконавця, якому можна «приписати» додаткову дію. Замість звороту вживають підрядне речення зі сполучником коли: Коли я дивився в вікно, мені стало тривожно.
Як відрізнити дієприслівник від прислівника на -ючи?
Спробуйте розгорнути слово в окрему дію з тим самим виконавцем. Якщо «вона працювала, співаючи» перетворюється на «вона працювала і співала» — це дієприслівник із комою. Якщо «він сидів мовчки» означає просто «безмовно» — це прислівник без коми.
Чи правильна форма «прийшовши»?
Так, прийшовши — нормативний дієприслівник доконаного виду від прийти. Розмовне «прийдучи» нормі не відповідає, бо змішує основу теперішнього часу з минулим значенням дії.
