Речення прочитана книга лежала на столі і студент, який читає вірші, вийшов на сцену можна переказати коротше й точніше — саме за допомогою дієприкметників. Ця частина мови поєднує властивості дієслова та прикметника, і саме ця подвійність найчастіше бентежить учнів: як визначити дієприкметник у тексті, як його утворити і де в правописі приховані типові пастки. Розберімося по черзі — від ознак до практичного алгоритму перевірки.
Що таке дієприкметник і які питання ставити
Дієприкметник — це особлива форма дієслова, яка називає ознаку предмета за дією і відповідає на питання прикметника: який? яка? яке? які? Порівняйте: листок жовтіє — жовтіючий листок. У першому реченні дієслово повідомляє про процес, у другому дієприкметник перетворює цей процес на ознаку предмета.
Щоб упевнено розпізнати дієприкметник у реченні, ставте подвійне запитання: спочатку питання прикметника (який?), а потім уточнення за дією (що робить? що зроблений?). Наприклад: дзвенить — дзвенячий струм: струм (який?) дзвенячий, тобто такий, що дзвенить.
Важлива засторога: не кожне слово на -чий, -лий є дієприкметником. Прикметники кричущий, гарячий, колючий, могучий уже втратили зв’язок із дією та позначають постійну властивість, а не процес. Перевірка проста: дієприкметник завжди можна «розгорнути» в конструкцію зі словом який і дієсловом — блиск, що сліпить = осліплюючий блиск, але колючий дріт у дріт, який коле не перетворюється без зміни змісту.
Граматичні ознаки дієприкметника
Особливість дієприкметника в тому, що він успадковує ознаки одразу від двох частин мови. Це не педантична деталь для теоретиків: саме за набором ознак дієприкметник відрізняють від прикметника під час морфологічного розбору.
Ознаки від дієслова
- вид: доконаний (прочитаний, написаний) або недоконаний (читаний, писаний);
- час: теперішній (читаючий, керований) або минулий (читаний, прочитаний, побачений);
- стан: активний (дію виконує сам предмет — хлопець, що біжить) або пасивний (дію спрямовано на предмет — проблема, що розв’язується);
- керування: дієприкметник зберігає валентність дієслова — писати листа → пишучий листа студент (а не «листа студентові»).
Ознаки від прикметника
Як прикметник, дієприкметник змінюється за родами, числами й відмінками та узгоджується з іменником: читаючий хлопець, читаюча дівчина, читаюче видання, у читаючого хлопця, читаючим хлопцем. У реченні він найчастіше виконує роль означення (рідше — іменної частини складеного присудка).
Саме здатність відмінюватися — надійний тест: якщо слово не змінює закінчення за відмінками, це вже не дієприкметник, а, наприклад, дієприслівник (читаючи, промовчавши), який не відмінюється взагалі й відповідає на питання як? коли? чому?
Активні та пасивні дієприкметники: у чому різниця
Розряд визначає, хто виконує дію: сам названий предмет чи хтось інший щодо нього. Це ключ до правильного вибору суфікса, а отже — і до правопису.
Активні дієприкметники позначають ознаку предмета, який сам виконує дію: біжуча вода (вода сама біжить), думки, що зріють. Вони творяться лише від дієслів недоконаного виду і мають теперішній час. У сучасній українській мові активні дієприкметники вживаються обмежено — переважно в художньому та публіцистичному стилях, часто вже як сталі прикметники: квітучий, личачий, сплячий, майбутній.
Пасивні дієприкметники позначають ознаку предмета, на який спрямовано дію: розв’язана задача (задачу хтось розв’язав), укладений договір, висіяне поле. Вони бувають теперішнього часу (від дієслів недоконаного виду — читаний, керований) і минулого часу (переважно від доконаного виду — прочитаний, написаний).
| Випадок | Правильно | Помилково | Пояснення |
|---|---|---|---|
| Активний, теперішній час | працюючий механізм | працюваний механізм | Механізм сам працює, тож потрібен активний суфікс -уч- (-юч-) |
| Пасивний, теперішній час | керований процес | керуючий процес | Процесом хтось керує, тож потрібен пасивний суфікс -ан- (-ян-) |
| Пасивний, минулий час | зібраний урожай | збираючий урожай | Дію завершено, урожай зібрали — пасивний дієприкметник минулого часу |
| Пасивний від доконаного виду | написаний лист | писаний лист (коли дію завершено) | Форма писаний означає процес або звичайність, а не завершений результат |
Як творяться дієприкметники
Творення дієприкметника — це робота з основою дієслова. Тому перший крок завжди однаковий: знайдіть дієслово-джерело, визначте його вид і основу, а вже потім добирайте суфікс.
Активні дієприкметники теперішнього часу
Утворюються від основи теперішнього часу дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч-, -юч-, -ач-, -яч- і закінчення -ий. Вибір суфікса залежить від відмінювання: для І відмінювання характерні -уч-, -ач-, для ІІ — -юч-, -яч-:
- писати (пиш-уть, І відм.) → пишучий;
- бігти (біж-ать, І відм.) → біжучий;
- ходити (ход-ять, ІІ відм.) → ходячий;
- лежати (леж-ать, ІІ відм.) → лежачий.
Зверніть увагу на чергування приголосних, успадковане від дієслова: пекти (печ-уть) → печучий, могти (мож-уть) → можучий. Чергування к/ч, г/ж зберігається, бо основа спільна.
Пасивні дієприкметники теперішнього часу
Утворюються від основи теперішнього часу дієслів недоконаного виду суфіксами -ан-, -ян-: чита-ють → читаний, керу-ють → керований, організову-ють → організовуваний, люб-лять → люблений. Суфікс -ян- пишеться після м’яких приголосних і й: розв’язуваний, обіцяний.
Пасивні дієприкметники минулого часу
Це найпродуктивніша група. Вони творяться від основи інфінітива (здебільшого доконаного виду) суфіксами -н-, -т-, -ен- (-єн-):
- прочита-ти → прочитаний, напиша-ти → написаний (суфікс -н- після основи на голосний);
- перекласти → перекладений, зробити → зроблений (суфікс -ен- після основи на приголосний; під наголосом — -єн-: вивчéний, розв’язéний);
- закрити → закритий, розбити → розбитий, зігнути → зігнутий (суфікс -т- у невеликої групи дієслів, переважно на -ти з наголосом на закінченні).
Суфікс -т- найчастіше плутають, тож запам’ятайте головні моделі: взяти — взятий, зняти — знятий, почати — початий, мити — митий, вити — витий, жати — жатий. Сюди ж належать форми від дієслів із суфіксом -ну- в інфінітиві: в’янути — в’ятий (поряд: зів’ялий як прикметник), гнути — гнутий.
Правопис дієприкметників: де приховані помилки
Наголос у формах на -ений / -єний
Голосний суфікса залежить від наголосу: не під наголосом пишеться е — зроблéний? Ні: зрóблений. Правильний поділ такий: зрóблений, побáчений, навчéний, принéсений. Форми з є вимовляються з наголосом на суфіксі: вирішéний, збуджéний. Помилка постає, коли на слух плутають наголошену й ненаголошену позиції.
Правильно: укладéний договір, розв’язáна задача
Помилково: укладéний у значенні ненаголошеної форми, розв’язéний з наголосом на останньому складі
Одне і два «н»
На відміну від російської традиції, в українських дієприкметниках із суфіксом -н- завжди пишеться одне н: прочитаний, написаний, зроблений. Подвоєння можливе лише тоді, коли одне н належить основі, а друге — суфіксові: строкатий не стосується нашої теми, а ось завчасний — прикметник із подвоєнням через сполучення морфем. Для дієприкметників тверде правило: одне н у суфіксі, незалежно від присутності префікса чи залежних слів.
Правильно: написаний учнем твір
Помилково: написанний твір
М’який знак і буква «я» в активних дієприкметниках
Суфікс -яч- пишеться з я, бо попередній приголосний м’який: лежачий, плачучий, дрімаючий. Помилкові варіанти на кшталт лежачий із а після ж неможливі, бо ж тут твердий лише у вимові, а правопис орієнтується на дієслівну основу леж-ать → лежачий. Порівняйте: пишучий (основа пиш-, суфікс -уч-) і ходячий (основа ход-, суфікс -яч-).
Чергування, успадковані від дієслова
Дієприкметник зберігає чергування основи: берегти — бережуть — оберігаючий, могти — можуть — можучий, волочти — волочений (у професійному вжитку; у побуті частіше волокли — волочений кабель). Перевіряйте форму за дієсловом: якщо в дієслові ч, воно не зникне в дієприкметнику.
Дієприкметниковий зворот і коми
Дієприкметник із залежними словами утворює дієприкметниковий зворот. Правило пунктуації тут таке саме, як для прикметникових зворотів: якщо зворот стоїть після означуваного слова, він відокремлюється комами; якщо перед ним — коми зазвичай немає.
Правильно: Книга, прочитана за один вечір, справила сильне враження.
Правильно: Прочитана за один вечір книга лежала на столі.
Помилково: Книга прочитана за один вечір, справила враження. (комою розірвано підмет і присудок)
Пам’ятайте: комою ніколи не відокремлюють дієприкметник без залежних слів (прочитана книга), а в звороті, що стоїть після іменника, потрібні дві коми — на початку й наприкінці, якщо речення триває.
Як не переплутати дієприкметник зі спорідненими словами
Три найчастіші плутанини в практиці школярів:
- Дієприкметник і прикметник: блискучий успіх — прикметник (постійна властивість, немає дії), блищуча на сонці ковза́нка — дієприкметник (предмет сам виконує дію). Перевірка — розгортання через який + дієслово та наявність дієслівних ознак (часу, виду).
- Дієприкметник і дієприслівник: читаючий хлопець — хто? яка ознака? відмінюється; читаючи книгу, хлопець посміхнувся — як? додаткова дія, не відмінюється.
- Дієприкметник і віддієслівний прикметник із суфіксом -л-: зів’ялий, спілий, минулий — це прикметники з суфіксом -л-, а не дієприкметники минулого часу; вони позначають наслідок дії як властивість.
Короткий алгоритм перевірки дієприкметника
Коли виникає сумнів щодо слова в тексті або власного написання, пройдіть п’ять кроків:
- Поставте питання який? яка? яке? які? і перевірте відмінювання. Не відмінюється — це не дієприкметник.
- Знайдіть дієслово-джерело та визначте його вид: недоконаний чи доконаний.
- З’ясуйте, хто виконує дію: сам предмет (активний розряд) чи дію спрямовано на нього (пасивний).
- Визначте час: теперішній чи минулий — від цього залежить суфікс.
- Перевірте правопис: суфікс (-уч-/-ач-/-ан-/-н-/-т-), одне н, наголос е/є, чергування основи.
Наприклад, для слова співучий: відмінюється (співучого, співучим), джерело співати (недоконаний вид), хор сам співає (активний), дія триває (теперішній час), суфікс -уч- після основи співа- → форма правильна.
Часті запитання про дієприкметники
Чи бувають активні дієприкметники минулого часу?
У сучасній літературній українській мові активні дієприкметники теперішнього часу продуктивні лише частково, а активні минулого часу (на кшталт давніх форм типу бувший, писавший) не вживаються — це русизми. Замість них уживають пасивні дієприкметники (написаний), віддієслівні прикметники (минулий, спілий) або підрядне речення зі словом який: людина, яка написала цю книгу.
Як відрізнити -аний від -яний?
Дивіться на основу: після твердого приголосного пишеться -ан- (читаний, покликаний), після м’якого або й — -ян- (обіцяний, розв’язуваний, сподіваний). Перевірте через дієслово: обіця-ють → обіцяний.
Чому митий, а не миттєвий чи митаний?
Дієслово мити належить до групи, де пасивний дієприкметник минулого часу твориться суфіксом -т-: мити — митий (як бити — битий, вити — витий). Слово миттєвий — окремий прикметник від мить і до дієприкметників стосунку не має.
Чи потрібна кома перед дієприкметником без залежних слів?
Ні. Відокремлюється лише дієприкметниковий зворот (дієприкметник із залежними словами), що стоїть після означуваного іменника. Одинокий дієприкметник поводиться як звичайний прикметник: Розв’язана задача виявилася простою.
